Codein напиток Lean (лин)
Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!
Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.
Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.
Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.
Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.
- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?
Тип поковиркався та відповів:
- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?
А я йому:
- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.
Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.
Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.
- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!
А я засварив його:
- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?
Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"
Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.
Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.
- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?
І я відповідаю:
- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.
Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.
Братцы, слушайте, а у меня история нарисовалась такая, что рассказать - не пересказать! Ща вам всем о ней лапу дам, приготовьтесь капец как!
Так вот, прям из того самого света слонов, я себе хотела закладки взять. Ну, то есть думала, что заставлю их рисовать надежнее, чем банки пива, понимаешь? Ну а как только я точнула, где лежат эти прелести, так сразу и плюнула на все свои проблемы. А их, поверьте мне, хоть на целую карусель.
Дело-то в том, что я - царица кодеина! И когда его шмыгнула, такую головняку сразу забыла!
Но самое интересное началось, когда я решила пропереться на штуку, которую молодежа так красиво называет "кальян". Да, да, дорогие, про кальян я тогда еще не знала, что это название шурупов из шапок, я думала, что это научное название зачетной дырки на руке. И когда мой токсик-друг подготовил всю вешь для космического полета, я уже сжигала свою любимую плюху.
В итоге, после пары мощных затяжек, все понеслось! Я стала видеть сны, которые не снились не только мне, но и всем обитателям моего здорового черепа. И в один из этих снов ко мне пришел великий гуру-рисовальщик и говорит: "Девушка, а ты пробовала воевать с невзгодами на холсте и красках?". Вот, представляете ли вы это волшебство, братцы-наркоманы? Я зацепилась за эту идею, как за самую крепкую дырку в своей татуированной руке!
С того самого дня всё началось! Ох, как же я рванули себя в мир искусства! Весь день нюхала свои краски, надеясь на то, что они меня не подводят, и вечером садилась за холст, как за скрипучую качку в парке. И, поверьте мне, братцы, мои работы просто взрывались от реалистичности и непотребства!
Ну, понимаете, братцы, я была в панике. Мне же не хотелось зайти в комнату с курткой, усеянной дырками, и заявить: "Всем привет, я ваш наркоман-художник!".А плюнуть, думаете? А плюнуть было просто нереально! Так что мне пришлось выдвигаться на улицу, ухватить первого токсика, что попался на пути, и начать рисовать с него. Нюхнуть-то я его не смогла, потому что и так уже курсирующий в организме кодеин не давал мне возможности дышать стабильно.
Братцы, я вам скажу, это была самая незабываемая эйфория в моей жизни! Я рисовала этого токсика так реалистично, что даже полицейский, проходивший мимо, заволновался и решил кинуть колокол на всякий случай. Ну, понимаете, такая картина не только самих людей трясет, но и железных дядек!
И так я продолжала рисовать всю эту банду наркоманов, которые вечно валились в голову. Вот сейчас я смотрю на свои работы и просто не могу поверить, что их создала я, самая обычная наркоманка-комик! Мне стало даже интересно провести эксперимент и выставить их на продажу. Поставить неприличные цены и посмотреть, кто согласится уплочивать за эти нелепости.
Ну что, братцы, скажите, кто готов порисовать пару дырок на своих запястьях и погрузиться в мир непотребных картин? Жду ваших каунтер-предложений, друзья-наркоманы!
